фото:18
Одним із перших серйозних викликів для Української Центральної Ради та Генерального Секретаріату стала відсутність власних грошей. Податки з України відправляли у Петроград, а вже звідти Тимчасовий уряд розподіляв їх для організацій в Україні та українських органів влади. Ці транші, особливо восени 1917-го, часто ставали знаряддям політичного тиску на Центральну Раду та Генеральний Секретаріат. Приміром, щоб викликати заворушення серед робітників “Арсеналу”, варто було затримати їм зарплати. Після проголошення УНР Центральна Рада ініціювала випуск національної валюти. Це питання стає одним із ключових на засіданнях українського парламенту та уряду. У листопаді-грудні ухвалюється низка важливих рішень: перетворити Київську контору державного банку на Центральний банк України, замовити малюнок грошових знаків, ціну грошей позначати чотирма мовами, переговорити з видавцем Кульженком. А 1 січня 1918 р. Мала Рада ухвалює закон про випуск власних українських грошей.
Грошова одиниця УНР отримала назву «карбованець». Її вартість дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота) і поділялася вона на 200 ”шагів”. Усі особи та установи зобов'язувалися обмінювати українські гроші на російські і навпаки, без усякої вигоди для себе. За підробку українських грошей передбачалася кара: позбавлення громадянських прав і каторга. Утім, не вдалося уникнути ексцесів і зловживань, спекуляції. Першою українською банкнотою стала купюра 100 крб, рік випуску на ній - 1917-й, але насправді в обіг вона ввійшла 18 січня 1918 р. Дизайн купюри розробив видатний український художник-графік Георгій Нарбут. На ній містилися зображення Тризуба і написи українською мовою. 1 березня 1918 р. Українська Центральна Рада ухвалила закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів». Ним було запроваджено нову грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 крб. Впродовж 1917–1918 років були надруковані банкноти номіналом 10, 25, 50, 100, 250, 1000 крб. Також протягом 1918–1919 років друкувалися грошові знаки номіналом 2, 5, 10, 100, 500, 1000 та 2000 грн.
Формальне завершення формування структури системи українських грошових знаків відбулося 18 квітня 1918 р., коли Центральна Рада ухвалила закон «Про надання Міністрові фінансів права випуску розмінних марок». Згідно з ним, 8 липня 1918 р. в обіг випустили розмінну монету у вигляді марок-шагів. 1919 року Директорія оголосила про зміцнення золотого вмісту української валюти. Для цього почали збирати все наявне золото та срібло для випуску металічних монет, а також розпочали переплавку всіх мідних пам’ятників російським царям на дрібну монету. На золотих гривнях планували зобразити бюст Тараса Шевченка, а на срібних – будинок Української Центральної Ради. Але розпочати випуск монет так і не вдалось через більшовицький наступ.
«Не дивлячись на всі несприятливі умови, українські гроші цілком добре виконали призначене їм завдання. На протязі 1918 і 1919 років, а почасти і в 1920 році, на ці гроші удержувався весь державний апарат, пошта й залізниця, які не давали прибутку, та армія. 1918 року тими грішми платилося за продукти сільського господарства, що їх держава постачала Німеччині й Австрії; на ці гроші Українська Центральна Рада придбала мільярдові суми в німецькому та австрійському банках, а це дало нам можливість протягом трьох років удержувати дипломатичні місії майже в усіх європейських державах і в Злучених Державах Америки, навіть після втрати території»
Борис Мартос. «Українська валюта 1917-1920 років»